Позакласна робота

Тема: « УКРАЇНА – ЄДИНА КРАЇНА»

 Мета: ознайомити учнів з основними історичними подіями становлення державності України; формувати відчуття приналежності до України, усвідомлення себе українцем, почуття особистої відповідальності за долю держави та українського народу; виховувати повагу до державних символів, шанобливе ставлення до традицій українців та представників інших національностей, що населяють країну; формувати почуття патріотизму та національної свідомості, виховувати любов до Батьківщини; розвивати мовлення та мислення, вміння працювати в групах.

Обладнання: прапори з афоризмами відомих людей про патріотизм і єдність, плакати «Прапор України», «Гімн України», «Герб України», папір для побажань, олівці.

Моя Україно,

Я чую твій голос,

Пшеничний твій колос

У душу мені засіває зерно,

Моя Україно,

Колиско-калино,

Пізнати тебе мені щастя дано.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент.

Учитель: І от ви знову в школі сіли за парти. Вітаю вас із першим уроком вашого першого дня в школі. Пропоную розпочати його Державним Гімном України «Ще не вмерла Україна».

ІІ. Відкритий діалог.

Учитель: Гімн – це не звичайна пісня, це урочиста пісня нашої країни, це символ державної єдності та віддзеркалення душі українського народу. Давайте поміркуємо у які моменти нашого життя звучить Гімн України? Як часто ви сьогодні чуєте слова Гімну? Які почуття у вас виникають коли ви чуєте Гімн?

ІII. Повідомлення теми першого уроку.

Учитель: Гімн є одним із символів об’єднання людей. Які ще державні символи ми знаємо? (Прапор, Герб – короткі повідомлення учнів про символи)

Чи можна сказати, що ці державні символи України мають сьогодні велике значення для єдності народу? Чому? …

Тому тема нашого першого уроку: «Україна – єдина країна»

(Учень декламує вірш Олега Колібаби, перегляд фільму «Україна»):

Лиш у єдності, знаємо, треба нам йти,

Щоб нове будувати майбутнє.

Не діліться по вірі і мові, брати!

І тоді буде вдача супутня.

Ми єдині в думках і ми вільні у них.

Не керуйтесь “совковим диктатом”!

Що збудуємо ми, не збудують вони,

Лиш єдину мету треба мати.

Учитель: Україна – це щедра земля під волошковим небом, це задумливі степи,широкі поля, густі ліси та гірські вершини. Це сині озера й річки, калина край вікна, журавель у небі і соловей у лузі. Це рідний дім, дорога в школу, це рідна мова й пісня колискова, це мама й тато й вся родина. Це все наша Батьківщина, наша земля, наша Україна.

(Учениця декламує вірш «Україна»)

УКРАЇНА

Україно моя, для мене ти єдина,

Як рідна мати, що дала життя.

І щастя дні і в лиховісні днини

До тебе повертаю звіддаля.

Вклоняюся рідним вербам і тополям

І припаду до рідної землі.

Що маю я таку щасливу долю,

Великий Боже, дякую тобі.

Учитель: А зараз пропоную вам відчути себе знавцями нашої культури.

1. Кольори нашого державного прапора (жовтий і синій).

2. Розкажіть перші стрічки національного Гімну (…).

3. Президент України (Петро Порошенко).

4. Дерево, яке освячується в церкві перед Пасхою. Воно охороняє від злих сил (верба).

5. Старовинний обряд славлення різдвяних свят піснями (коляда).

6. Кущ оспіваний в українських народних піснях, символ дівочої вроди (калина).

7. Дерево-символ, з яким в українських народних піснях і переказах порівнюють струнких дівчат (тополя).

8. Український народний духовий інструмент з дерева або очерету, що має форму трубки з отворами (сопілка).

9. Чим прикрашають голову українські дівчата (вінок).

10. Національний символ України. Матері дарують його своїм дітям на щастя, на долю, відряджаючи у далеку дорогу (рушник).

IV . Слово вчителя: екскурс у минуле

Учитель: Україна – країна трагедій і краси, країна, де найбільше люблять волю і найменше знали її, країна гарячої любові до народу і чорної йому зради, довгої вікової героїчної боротьби за волю. Шлях України позначений високими степовими могилами, руїнами та прекрасними місцями.

(Учениця декламує вірш «Рідний край»)

Є щось святе в словах мій рідний край

Для мене – це матусі ніжна пісня

І рідний сад, від квіту білосніжний

І той калиновий у тихім лузі гай.

Його історія…. В ній стільки гіркоти!

І тим рідніш мені ти, краю рідний,

Що вже назад поламані мости,

І день встає, як райдуга, погідний.

Учитель: Україна сьогодні – незалежна держава, частина Європи, величезна територія з величезним населенням. А згадаємо її історичне минуле – безмежна боротьба, величний порив волі, вічна сутичка з людьми, котрі бажали розділити землю на якій жили наші предки і житимуть наші діти.

Не оминають нашої пам’яті величні походи князів за часів Київської Русі, набіги на татар козаків під супроводом гетьманів, бунти під проводом Олекси Довбуша та Максима Залізняка, захист загальнонаціональних прав під час Першої і Другої Світових Воєн, від’єднання від СРСР утворення самостійної держави. Люди боролися тому, що відчували себе частиною одного цілого, розуміли, що за них самих ніхто не побудує їхнього майбутнього. Нас роками відучували від мови, традицій, культури і навіть історії. Нас хотіли знищити, як націю.

ЯК РОЗПОЧАЛАСЬ ІСТОРІЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ

Протягом багатьох століть українці мріяли про незалежну державу. У середині 1980-х років XX століття знову розпочалась боротьби українського народу за незалежність.

24 серпня 1991 року Верховна Рада України прийняла Акт проголошення незалежності України.

Цей документ припинив існування Української Радянської Соціалістичної Республіки і проголосив створення незалежної держави — України. День прийняття цього Акту є національним святом.

З того часу на території України мають чинність виключно Конституція і закони України.

Щоб упевнитись у підтримці населення, Верховна Рада України закликала всіх громадян підтвердити своє рішення голосуванням — 1 грудня 1991 року під час референдуму за незалежність України

Проголошення незалежності України відкрило нову сторінку в її історії.

За п’ять років після здобуття незалежності 28 червня 1996 року Верховна Рада України утвердила Конституцію України

Столиця України – місто Київ.

 V. Вправа «Мікрофон»

Ми – патріоти – дочки і сини

Для твого блага все в житті здолаєм!

Бо ти найкращий, краю мій ясний,

Вітчизну й матір ми не вибираєм!

Учитель: Звертаючись до історичного минулого української нації, осмислюючи його духовні цінності, ми бачимо кращі риси наших предків: патріотизм, волелюбність, повага до своєї нації. Але чи легко бути патріотом? Чи вважаєте ви себе патріотами своєї держави? Чому?

Учитель: Зверніть увагу на ці прапорці. На кожному з них написані слова відомих людей про любов до Батьківщини, патріотизм та єдність народу. А як ви розумієте ці афоризми?

Афоризми

Люблять батьківщину не за те, що вона велика, а за те, що своя. (Сенека)

Той, хто не любить своєї країни, нічого любити не може. (Д. Байрон)

Забудеш рідний край — твоє всохне коріння. (П. Тичина)

Патріотизм — це не любов до ідеї, а любов до вітчизни. (В. Распутін)

Той, хто в біді кидає свій народ, стає його ворогом. (Ч. Айтматов)

Вітчизна — це не хтось і десь, Я — теж Вітчизна. (І. Світличний)

Українському народу не потрібно співчуття – потрібні патріоти. Потрібен ти! (І. Олійник)

Учитель: Діти, ми з вами українці за національністю.  А давайте поміркуємо чи всі хто живе на території України є українцями за національністю? Хто ще проживає тут? Чи можемо ми сказати, що Україна – багатонаціональна країна?

Учитель: Батьківщина кожної людини починається з рідного міста чи села і об’єднує зовсім різних людей, які є патріотами своєї держави.

VI. Робота в групах

Учитель: Щоб зрозуміти Україну треба побачити її красу, відчути велич її історії, доторкнутись до її культури, звичаїв і традицій, познайомитись з її щедрими, трудолюбивими людьми, які люблять свою країну усім серцем. Як казав В’ячеслав Липинський: «Без традиції нема культури, без культури нема нації». І сьогодні у нас буде чудова нагода позмагатися і пригадати що ми вже знаємо про рідну неньку Україну.

Завдання:

1. Розказати вірш українського поета

2. Назвати прізвище та ім’я людини на фото

3. Заспівати українську пісню

4. Назвати визначне місце на фото

5. Продовжити прислів’я

1) Вченому світ, а невченому…..тьма

2) Гарно того вчити, хто хоче….. все знати.

3) Голова не на те, щоб тільки …кашкета носити.

4) Книга вчить як на …… світі жить.

5) Людей питай, а свій розум …. май.

6) Добрий початок, половина ….. діла.

7) Маленька праця краща за велике …… безділля.

8) Бджола мала, а й та …… працює.

9) Вік живи – вік … учись.

VІІ. Робота в парах з картою України. Гра «Склади пазл «Моя Україна»

Учитель: Ви вже багато знаєте про Україну. А скажіть, скільки областей має наша держава? Зараз запрошую з кожної команди по три учасника щоб спільно скласти карту України. Решта учнів мають написати назви областей.

Учитель: Зараз наша держава переживає тяжкі часи і кожен намагається допомогти, внести свій вклад у майбутнє. Ми пам’ятаємо наших героїв, які цієї зими боролися проти несправедливості, стояли на смерть за незалежність нашої держави. «Небесна сотня» називають їх, низький їм уклін. Ми серцем і душею з тими, хто й ці дні боронить нашу свободу на сході України, пам’ятаємо тих хто віддав своє життя задля нашого щасливого майбутнього. Давайте хвилиною мовчання вшануємо їхню пам’ять… (хвилина мовчання)

VIII. Інтерактивна вправа «З теплом у серці» (Побажання Україні)

Учитель: Дуже хочеться щоб в нашій країні панував мир…. А що б побажали ви? Напишіть свої думки на аркушах паперу та приклейте до нашої карти. Хто бажає зачитати?

IX. Підсумок

Учитель: Пам’ятайте, діти, ви – майбутнє України. То ж своїми знаннями, працею, здобутками примножуйте її культуру, своїми досягненнями славте її. Будьте гідними своїх предків, любіть рідну землю, бережіть волю і незалежність України, поважайте свій народ і його мелодійну мову. Шануйте себе і свою гідність, і шановані будете іншими.

Правове виховання (розробка заходу для учнів 5 класу)

Тема: Подорож у Країну Прав Дитини

Мета: сприяти поширенню правової культури та освіченості в учнівському середовищі; виховувати бажання вивчати, поглиблювати правові знання.

Виходять ведучі та учні

1 – й учень.

         Є права в дітей, звичайно,

         Треба, щоб усяк їх знав.

         Знайте ж, що усі ви – рівні,

         І людина змалку вільна,

         Наче в небі синій птах.

2 – й учень

         Знайте ж, змалечку всіх діток

         Треба вчить, оберігать.

         І ніхто у цьому світі

         Їх не сміє ображать.

3 – й учень.

Треба діткам всього світу

Не сваритись, а дружить.

І по правилах хороших,

По законах треба жить.

Ведучий.  Зараз ми помандруємо в країну, де живуть такі ж люди, як ми з вами. Вдень там сяє сонце, вночі світить місяць і зорі. Є там гори, поля і ліси, моря і ріки. Діти і звірі, які вміють говорити, навчаються в школі, а дорослі працюють. Це країна Дитячих Прав.

А ось і вчителі цієї країни.

1 – а дівчинка.

Радо вітаємо всіх

У Країні Дитячих Прав.

Хочем, щоб кожен з вас

Добре права свої знав.

2 – а дівчинка.

Як ми живемо,

Охоче вам розповімо.

Ти знаєш школа в нас яка?

Я розповім тобі, мій друже.

Там не покривдять малюка,

Не вразять в недозрілу душу.

Ти вивчиш літери і лік.

Ти знатимеш, як жити треба,

Щоб говорили всі про тебе –

Це благородний чоловік.

Добродій, бо добро він діє,

Великодушний, бо душа

Велика в того, хто надію

І мир на світі примножа.

Якщо ти зайченя лякливе –

Тебе научать буть сміливим.

Якщо підступний, мов лисичка,

Відучишся від тої звички.

Якщо ти, наче вовк, гнівливий, -

Тебе научать доброті.

Незграбний – виросте кмітливим

Й всього досягне у житті.

Навчає школа бути гідним

Славетних предків і батьків,

Любить свою державу рідну

І боронить від ворогів.

Ведучий. Ми щасливі, що навчаємося у школі. Навчання – це головна наша праця. Право на освіту записано і в нашій дитячій Конституції, яка називається Конвенція про права дитини.

Учень.

Прискакав до школи зайчик,

Вчителів питає:

«Чи у вас і тих навчають,

Що грошей не мають?»

«Ну, звичайно, ну, звичайно! –

Кажуть зайченяті –

В нашій школі всіх навчають

Бідних і багатих.

І читати і писати

Ми вчимо маляток,

І на лапках рахувати,

І пісень співати .»

В темнім лісі зайчик радий

Скликав заячу нараду.

І сказав таке: « Освіта

Всім обов’язкова

Для усіх малят відкрита

Початкова школа.

Безкоштовно і сумлінно

З самого початку

Вивчимо «права дитини»

І «права зайчатка».

Ведучий.

Головне право кожної людини – право на життя. І маленька людина – дитина, теж має право на життя. Це означає, що ніхто не може відібрати в людини життя. У цьому переконаний і казковий Колобок.

 ( уривок з української народної казки «Колобок» )

Лис. Ой,  який кругленький! Мабуть , і смачненький! Колобок, Колобок, я тебе з’їм.

Колобок.  Та не їж мене, лисичко – сестричко, я тобі пісеньку заспіваю.

Лис. Ну, співай. Послухаю.

Колобок.

         Я по засіку метений,

Я на яйцях печений,

Я від баби втік…

Лис. От хороша пісенька! Я ще зроду такої гарної не чула! Тільки знаєш, Колобочку, я трішки недочуваю, то йди мені ближче заспівай, ось на язику в мене.

Колобок.

Заспіваю і на язику.

Я по засіку метений,

Я на яйцях печений,

 Я від баби втік,

Я від діда втік,

І від тебе …

(Лисичка – хап – і хапає Колобка зубами. Чути тріскіт… )

Лис.

 Ой – ой – ой !

Жламав я жуба!

Що тепер жі мною буде!

Ще бужжубого такого

Вижене Лишиця ж дому. Ой – ой – ой!

(Лис тікає)

Колобок.

Я – Колобок.

Діді й баби синок.

Я маю право на життя,

Як і кожен дитя.

Ведучий. Діти, хто у цій казці скоїв найнебезпечніше правопорушення? Чому ви так вважаєте? (найнебезпечніше правопорушення, а точніше злочин, у цій казці скоїв Лис, який хотів з’їсти Колобка, відібравши у нього одне з найдорожчих прав – право на життя, яке закріплене у Конвенції про права дитини. )

Учень.

Я маю право на життя,

На те, щоб милуватись мирним небом

На те, щоб у державі все, як треба

Йшло, а не шукало вороття.

Щоб без страху ( бо мою безпеку

Держава гарантує залюбки! )

Могла б із друзями у холод і у спеку

Шукать прадавні, згублені стежки…

Дитина має право на життя…

Ведучий . Стаття 19, 37 Конвенції про права дитини проголошує : «Діти не повинні стати жертвами насилля». Діти мають право на рівень життя, необхідний для розумового і духовного розвитку. Подивіться уривок із казки «Попелюшка» і скажіть: яке право і ким було порушено у цій казці?

( уривок із казки «Попелюшка»)

Попелюшка.

Знов на бал зібралась вся сім’я :

Мачуха і сестри, та тільки не я.

Стільки роботи повік не зробити:

Вікна помити і квіти полити,

Вдома прибрати, зварити харчі,

Купа прання – все роби і мовчи.

Хочу на бал, та мене не взяли,

Чом такі люди жорстокі та злі?

Казкар.

Не плач, Попелюшко,

Не треба жалю.

Потрапиш на бал,

Я тобі говорю.

Попелюшка.

Роботи багато,

Не встигну ніяк!

Та й що одягну я?

Це ж свято! Це бал!

Казкар

Не плач, Попелюшко,

Зараджу біді.

Поїдеш на бал,

Де танцюють усі.

(Казкар торкається чарівною паличкою вбрання Попелюшки, і воно перетворюється на пишні шати)

Ведучий. Діти, які права і ким були порушені у казці?

Діти. Мачуха та сестри знущалися над Попелюшкою. Вони порушували її право на свободу і особисту недоторканність, на невтручання в її особисте життя., на свободу думки й слова, на володіння і користування своєю власністю, на відпочинок, на вільний вибір праці. Ніхто не має права знущатися над людиною.

Ведучий. Ми засуджуємо будь – які прояви знущання: бійки, образи. І кожен із вас повинен боротися проти негідних вчинків.

Ведучий.

Дитя моє, права дитини

Ти можеш вивчити сумлінно.

Це так потрібно, так важливо

Напевно знати в наші дні:

Коли з тобою справедливо

Вчиняють, а коли і ні.

Відкривається завіса. На сцені сидять троє, біля них – шприци. Неподалік біжить хлопчик.

1 – й хлопець. Шпана, ану давай сюди. Пробував це ? Один раз! Це ж кайф.

Хлопчик.  Я не хочу. Це шкідливо для здоров’я.

2 – й хлопчик. Баба!

3 – й хлопчик. То що ви його слухаєте? Самі вколемо раз, другий, а там і сам прибіжить до нас.

(вбігають дівчатка)

1 – а дівчинка. На допомогу! Порушуються права дітей.

2 – а дівчинка. Слухайте всі! Уряди країн готові захистити дітей від вживання наркотиків та токсичних речовин, що знищують дітей.

Учень.

На молоко парне й солодкувате,

 І на доспілі вишні біля хати,

І смакувати екзотичне ківі

 Я маю право.

(вбігають дві дівчинки з листами в руках)

1 – а дівчинка.  Я написала листа своїй  найкращій подрузі. Розповіла їй про таємницю свого життя, і не хочу, щоб хтось про це довідався.

2 – а дівчинка. А я написала листа своїй бабусі. Розповіла, як живу, як вчуся. Хочу якнайшвидше отримати відповідь.

(кидають листи у поштову скриньку і зникають. До скриньки підходять три хлопці.)

1 – й хлопець. Цікаво, а що написано у листах, що лежать тут.

2 – й хлопець.  Давай відкриємо.

3 – й хлопець. І всі листи прочитаємо. Ото буде сміху!

(вбігають дівчата)

1 – а дівчина. Сором який! У Країні Дитячих Прав порушується право таємниці листування.

2 – а дівчина. Слухайте всі! Ніхто не має права вриватися у ваше життя і читати ваші листи!

Ведуча. На світі залишилося ще багато зла і несправедливості. Не даваймо злу побороти добро. Відстоюймо права дитини. Борімося разом проти зла, несправедливості, жорстокості, експлуатації, приниження, образи, неповаги.

         Прочитаймо ще раз статті з Конвенції про права дитини і запам’ятаймо їх назавжди:

         Дитина має право:

-         на життя;

-         знати своїх батьків;

-         на свободу думки, совісті, релігії;

-         на особисте і сімейне життя;

-         на недоторканість житла;

-         на таємницю листування;

-         на повноцінне і достойне життя;

-         на освіту, відпочинок, дозвілля;

-         на захист від незаконного вживання наркотиків.

Держави широко інформують про права, що містяться в Конвенції, як дорослих, так і дітей.

Учень. Дитя моє, права дитини завчи на пам'ять.

                  Порадь і друзям почитать.

Хай прочитають тато й мама –

Закони всім потрібно знать.

Будь добрим сином (чи дочкою),

Поганим вчинком не зганьби

Ти роду власного ніколи.

Люби свою сім’ю і школу,

Свою Україну люби.